Пролапс тазових органів: симптоми, діагностика та лікування

Пролапс тазових органів — це стан, за якого матка, верхівка піхви або стінки піхви зміщуються донизу через ослаблення підтримувальних м’язів і сполучних тканин. У частини жінок пролапс не викликає скарг, в інших з'являються випинання, важкість у промежині чи порушення сечовипускання. Наявність пролапсу не означає, що операція обов'язкова.

Які бувають види пролапсу

При опущенні передньої стінки піхви може випинатися сечовий міхур (цистоцеле); при опущенні задньої — пряма кишка (ректоцеле). Окремо розрізняють опущення матки та верхівки піхви, зокрема після гістеректомії. Іноді поєднуються кілька типів. Ступінь пролапсу визначають під час гінекологічного огляду, а не лише за вираженістю відчуттів.

Чому виникає опущення

Ризик пов'язаний із вагітністю та пологами, віковими змінами, сімейною схильністю, хронічними закрепами або кашлем, навантаженнями й іншими чинниками. Пролапс може виникати в різному віці. Наявність факторів ризику не є доказом, що вони були єдиною причиною змін у конкретної жінки.

Як оцінюють симптоми та ступінь

Лікар уточнює відчуття випинання, важкості, сечові та кишкові скарги, вплив симптомів на інтимне життя. Під час огляду визначає, які відділи тазового дна залучені, та може використовувати класифікацію POP-Q. Якщо є неповне спорожнення сечового міхура чи інші порушення, додаткові обстеження добирають індивідуально.

Які існують способи допомоги

Якщо симптоми мінімальні, можливі спостереження та зміни способу життя. При симптомному пролапсі легкого чи помірного ступеня розглядають тренування м'язів тазового дна під наглядом фахівця, зокрема програму щонайменше на 16 тижнів для відповідних випадків. Вагінальний песарій може допомагати підтримувати органи без операції, але потребує правильного підбору й спостереження. Хірургічне лікування обговорюють, якщо симптоми істотно впливають на якість життя та інші варіанти недостатні або неприйнятні. Метод, ризики та можливість повторного пролапсу слід розглядати індивідуально.

• Відчуття випинання, тиску або тяжкості в піхві.
• Видиме чи відчутне випинання в ділянці входу в піхву.
• Труднощі зі спорожненням сечового міхура або кишківника, закрепи.
• Часті позиви, іноді підтікання сечі; ці симптоми можуть мати й інші причини.
• Зміни відчуттів або дискомфорт під час статевого життя.

Деякі випадки пролапсу не супроводжуються скаргами.

Основним етапом є гінекологічний огляд з оцінкою переднього, центрального та заднього відділів тазового дна. Для опису ступеня пролапсу фахівець може застосовувати POP-Q. Додатково оцінюють симптоми сечовипускання, дефекації та сексуальну функцію. Дослідження сечі або залишкового об'єму сечі проводять за показаннями; рутинне сканування не замінює огляду.

Тактика може включати спостереження, лікування закрепів, корекцію навантажень, тренування м'язів тазового дна та підтримувальний вагінальний песарій. Підбір песарія і спостереження здійснює кваліфікований фахівець. Операції розглядають за індивідуальними показаннями після пояснення ризиків, альтернатив і можливості рецидиву. Конкретну доступність процедур у клініці слід уточнювати окремо.