Вакцинація

Вакцинація дітей і дорослих — найбільш надійний спосіб формування імунного захисту організму від смертельно небезпечних інфекцій. Вакцина являє собою живі, але ослаблені, або неживі штами хвороботворних вірусів чи бактерій, або ж анатоксини. Таким чином, після щеплення пацієнт стає мінімально несприйнятливим до певних інфекцій. Завдяки високому відсотку щеплених людей в суспільстві формується колективний імунітет, що запобігає розвитку епідемій.

Пацієнти, які заключив декларацію із сімейним лікарем медичного центру «Моє здоров'я » отримують вакцинацію БЕЗКОШТОВНО, які входять в календар щеплення.
Важлива інформація
Календар профілактичних щеплень
Календар профілактичних щеплень спеціально розроблений для того, щоб пацієнти могли своєчасно отримати необхідні вакцини для запобігання найбільш небезпечним захворюванням.

Деякі вакцини створюють імунітет з першого разу, інші доводиться вводити повторно. Так звана ревакцинація спрямована на підтримання імунітету, виробленого попередніми щепленнями.

В Україні дітей вакцинують згідно до Національного календаря щеплень. Він визначає оптимальний вік дитини для кожного щеплення, термін для ревакцинації (повторного введення вакцини) та «відстань» між застосуванням різних вакцин.

Перед щепленням обов'язкова консультація педіатра або терапевта. Лікар огляне пацієнта, виміряє температуру, виключить наявність хвороб та інших протипоказань, і тільки після цього дозволить провести вакцинацію.
Календар профілактичних щеплень інфорграфіка від МОЗ
Протипоказання
Абсолютні протипоказання можуть бути постійними або тимчасовими.

Абсолютними протипоказаннями до профілактичних щеплень є:
  • Гостре захворювання, що супроводжується температурою, вищою за 38,5°С (відповідно до настанов ВООЗ) .
  • Серйозна алергічна реакція (анафілактичний шок) на попередню дозу вакцини чи відома алергічна реакція на один із компонентів вакцини.
  • Імунітет може не сформуватися при хіміотерапії в онкологічних хворих, при вживанні великих доз стероїдних гормонів, при вживанні ліків, що пригнічують імунітет, при СНІДі.
  • Під час вагітності не можна робити щеплення КПК та іншими вакцинами, що містять живі віруси.
  • Щеплення КПК не проводять також якщо у пацієнта попередньо були тяжкі алергічні реакції на медичні препарати. У випадку, якщо вводилися препарати крові, то щеплення відтерміновують.
  • БЦЖ не роблять, якщо дитина при народженні важить менше 2,0 кг або тяжкі порушення в системі імунітету.
  • ОПВ (жива поліомієлітна вакцина) не вводиться, якщо у пацієнта важкий стан імунодефіциту. Також у випадку, коли хтось із членів сім’ї має протипоказання до цієї вакцини.

Постійні протипоказання є пожиттєвими та, швидше за все, не будуть змінюватись. Тимчасові - мають індивідуальний характер лише у момент проведення щепленнь.

  • Також існують застереження, так звана вакцинація з пересторогою. Тут остаточне рішення стосовно проведення процедури бере на себе лікар з урахуванням усіх ризиків та переваг для здоров’я пацієнта.
Які можуть буди реакції на вакцинацію?
Що імуногенніша вакцина, то частіше може виникати місцева реакція. На щеплення від дифтерії та правця така реакція з'являється дуже часто. До 10% пацієнтів можуть відчувати біль у місці введення, а також можуть відмічати подразнення чи ущільнення.

Будь-яку місцеву реакцію ми обираємо як найменший ризик, на відміну від хвороби, яка скалічує. В 1 випадку на 1 000 000 реакцією на щеплення може бути анафілактичний шок.

Саме тому існує правило: 30 хвилин після вакцинації не залишати заклад охорони здоров’я або пункт щеплення.
В чому сенс вакцинації?
Суть вакцинації полягає в тому, що в організм людини вводять ослаблені або вбиті збудники різних інфекцій (іноді це штучно синтезовані білки, ідентичні до білків збудника).

Всі вакцини можна умовно розділити на чотири групи:


  • Живі – вони містять ослаблені живі мікроорганізми. Прикладом можуть служити вакцини проти поліомієліту, кору, свинки, краснухи або туберкульозу.
  • Інактивовані – містять або вбитий цілий мікроорганізм (вакцини проти коклюшу, сказу й вірусного гепатиту А), або компоненти клітинної стінки чи інших частин збудника (вакцини проти коклюшу та менінгококової інфекції).
  • Анатоксини – вакцини, що містять інактивований токсин (отруту), який виробляють бактерії. Наприклад, вакцини проти дифтерії та правця.
  • Біосинтетичні – отримані методами генної інженерії. Прикладом є вакцина проти вірусного гепатиту B.

Для захисту від кожної хвороби підбирають найоптимальніший варіант вакцини.


Коли вакцина потрапляє в організм, імунна система уважно вивчає її, запам’ятовує та починає виробляти спеціальні речовини для її знищення. Речовини-вбивці діють вибірково, а організм виробляє специфічний імунітет. Вакцина ніби «навчає» імунну систему, готуючи її до боротьби з «повноцінною» інфекцією.

Таким чином, потрапляючи в організм, вакцини викликають таку ж перебудову імунної системи, яка має місце при справжньому зараженні хворобою. Щоправда з одним приємним винятком: людина при цьому не хворіє.

Після такої підготовки потрапляння інфекційних агентів в організм викликає швидку і потужну протидію імунної системи, і хвороба не розвивається.


Деякі вакцини створюють імунітет з першого разу, інші доводиться вводити повторно. Так звана ревакцинація спрямована на підтримання імунітету, виробленого попередніми щепленнями. Зазвичай її проводять за кілька років після першої.

Присяжнюк Олена Олександрівна
Педіатр, дитячий гематолог
Майстрова Регіна Юріївна
Терапевт
Прайс на послуги
Заповніть форму
Вакцинація
Номерт телефону