Інфекції, що передаються статевим шляхом у жінок: симптоми та діагностика

Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), можуть бути спричинені бактеріями, вірусами або іншими збудниками. Хламідійна й гонококова інфекції, трихомоніаз, генітальний герпес і сифіліс потребують різних підходів до лабораторної діагностики та лікування. Відсутність свербежу, болю чи виділень не виключає інфекції.

Що варто знати

Приводом для консультації можуть бути нові або незвичні виділення, контактні кров’янисті виділення, дискомфорт під час сечовипускання чи сексу, висипання або біль унизу живота. Такі ознаки мають і неінфекційні причини, тому лікування «наосліп» не завжди буде правильним. Обсяг тестів визначають за скаргами, анамнезом та ризиком зараження, з повагою до приватності пацієнтки.

Як проходить обстеження

Залежно від обставин лікар рекомендує молекулярні тести, аналізи крові або інші дослідження на конкретні збудники. Оцінює можливі ознаки цервіциту й запалення органів малого таза. Результати слід співставляти зі скаргами: позитивний тест не означає однакового лікування для всіх інфекцій.

Підхід до допомоги

Лікування визначається конкретним збудником, клінічною картиною та рекомендаціями щодо партнерів. Для частини ІПСШ важлива одночасна оцінка або лікування статевих партнерів і утримання від контактів до завершення терапії. Самолікування антибіотиками може ускладнити діагностику.

Читайте також: Підбір методу контрацепції; УЗД органів малого таза у гінекології.

• Незвичні виділення, біль або печіння.
• Контактні кров’янисті виділення чи біль під час статевого акту.
• Позитивний скринінговий тест або контакт із підтвердженою інфекцією без симптомів.

Залежно від обставин лікар рекомендує молекулярні тести, аналізи крові або інші дослідження на конкретні збудники. Оцінює можливі ознаки цервіциту й запалення органів малого таза. Результати слід співставляти зі скаргами: позитивний тест не означає однакового лікування для всіх інфекцій.

Лікування визначається конкретним збудником, клінічною картиною та рекомендаціями щодо партнерів. Для частини ІПСШ важлива одночасна оцінка або лікування статевих партнерів і утримання від контактів до завершення терапії. Самолікування антибіотиками може ускладнити діагностику.