УЗД очей: коли потрібне та чим відрізняється від ОКТ

УЗД очей — метод візуалізації, який використовує високочастотні звукові хвилі. Залежно від виду ультразвукового дослідження він може допомогти оцінити окремі внутрішні структури очного яблука й орбіти. Клініцист обирає метод з огляду на скарги та результати офтальмологічного огляду; обстеження не замінює всі інші методи діагностики зору.

Одним із поширених застосувань B-сканування є ситуація, коли лікар не може повноцінно оглянути сітківку через помутніння прозорих середовищ ока, наприклад щільну катаракту або крововилив у склисте тіло. УЗД може допомогти оцінити певні зміни сітківки, склистого тіла й інших тканин, але має технічні обмеження. Опис зображення сам по собі не є завершеним офтальмологічним діагнозом.

Методики A-сканування і B-сканування призначені для різних задач: перша може використовуватись для вимірювань, друга — для двовимірної візуалізації. Який саме варіант виконують у конкретному випадку, уточнюють під час запису; назва «УЗД очей» у прайсі не гарантує виконання всіх методик.

Як відбувається дослідження

Для частини B-сканувань датчик із гелем прикладають до закритої повіки; інші методики мають відмінний порядок проведення. Фахівець може попросити подивитися в різні боки. Дослідження зазвичай нетривале. Потрібно повідомити про травму ока, операцію або гострий біль.

Звичайна підготовка часто не потрібна, але порядок залежить від методу та стану пацієнта. Якщо є підозра на проникне поранення ока, не можна натискати на очне яблуко чи самостійно намагатися пройти планове дослідження.

УЗД очей і ОКТ — не одне й те саме

Оптична когерентна томографія (ОКТ ока) використовує інший фізичний принцип і детально оцінює окремі шари тканин. Вона не замінює УЗД у всіх ситуаціях, і навпаки. Якщо йдеться про погіршення зору в дитини, метод діагностики визначає офтальмолог після огляду.

УЗД можуть рекомендувати при зниженні можливості оглянути очне дно, підозрі на певні внутрішньоочні утворення, наслідках захворювань чи травм — залежно від клінічної ситуації. Наявність «мушок» або погіршення зору самі по собі не означають, що саме УЗД буде першим необхідним тестом.

Раптове зниження зору, «завіса» перед оком, виражений біль або травма потребують невідкладної офтальмологічної оцінки, а не планового запису лише на дослідження.

Під час УЗД досліджують доступні для обраного методу структури, оцінюють характер ехосигналів і можливі зміни. У висновку зазвичай подають опис зображення, а не остаточне підтвердження окремого захворювання.

Офтальмолог зіставляє результат зі станом зору, оглядом, за потреби — OCT, фотографією очного дна чи іншими методами. Не всі зміни можна однаково добре побачити на ультразвуку.

УЗД очей не є способом лікування. Якщо дослідження виявило підозрілу зміну, подальшу тактику визначає офтальмолог залежно від причини, терміновості й супутніх факторів.

Показання до обстеження не варто встановлювати самостійно. При підозрі на відшарування сітківки або гостре ушкодження ока важливий час звернення по допомогу.