Гемангіома у дітей: як розпізнати та коли потрібен огляд

Гемангіома — доброякісна судинна пухлина. Найпоширеніший варіант у немовлят — інфантильна гемангіома: вона може бути ледь помітною після народження, а потім збільшуватися протягом перших місяців життя. Частина гемангіом поверхневі й яскраво-червоні, інші мають глибшу синювату ділянку або поєднують обидві ознаки. Колір сам по собі не встановлює діагноз.

У погоджених документах клініки щодо Сліпчука Костянтина Івановича є приклад огляду дитини із судинним утворенням шкіри поблизу ключиці, названим гемангіомою. Запис засвідчує клінічний приклад, але не підтверджує надання певної лазерної чи медикаментозної процедури саме в медичному центрі.

Як гемангіома змінюється з віком

У багатьох немовлят гемангіома росте найшвидше в перші місяці, згодом її ріст сповільнюється, а протягом наступних років можливе поступове зменшення. Перебіг залежить від типу, розміру та розташування. Навіть якщо пухлина надалі зменшиться, іноді можуть залишитися зміни шкіри, тому великі та ризикові утворення не варто залишати без ранньої оцінки.

Які розташування потребують особливої уваги

Важливо рано показати спеціалісту гемангіому біля ока, носа, губи, у ділянці ротової порожнини, в зоні природних складок або в місцях, де можливі виразкування та порушення функції. Швидкий ріст чи множинні утворення також потребують оцінки. За даними професійних рекомендацій, дітей із гемангіомами високого ризику бажано направляти до профільного фахівця якомога раніше, не чекаючи, доки утворення збільшиться.

Гемангіома і судинна мальформація — не те саме

Гемангіома належить до судинних пухлин, а судинна мальформація — до особливостей розвитку судин. «Винна пляма» зазвичай є капілярною мальформацією, а не гемангіомою. Тому для цих станів потрібні окремі діагностичні підходи; за фото неможливо надійно визначити тип усіх судинних утворень.

• Червона, рожева або синювата ділянка шкіри, яка може виступати над поверхнею.
• Збільшення утворення протягом перших місяців життя.
• Можливе подразнення, болючість або утворення ранки на поверхні, особливо у складках.

Ці ознаки можливі, але не є специфічними: схожими можуть бути інші судинні або шкірні утворення. Не ставте діагноз за кольором плями.

Лікар оцінює час появи, темп зміни, розмір, поверхню та розташування утворення. Типові поверхневі гемангіоми часто визначають клінічно. УЗД може бути потрібне, якщо діагноз неочевидний; інші обстеження призначають вибірково, наприклад за підозри на глибоке розташування чи супутні аномалії. Батькам корисно мати датовані фото для порівняння динаміки, але вони не замінюють огляду.

Невеликі гемангіоми без ризику порушення функції іноді достатньо спостерігати. Для окремих поверхневих утворень можливе місцеве лікування, а при ризикових формах — спеціалізована терапія під наглядом лікаря; у дитячій практиці для певних показань використовують препарати групи бета-блокаторів. Самостійно застосовувати їх не можна. Не всі гемангіоми потребують видалення, а наявність теми на сайті не означає, що конкретне медикаментозне, лазерне чи хірургічне лікування виконується в клініці.